ОПИС

виривок з рецензиї

Могли бизме Шантову поезию похопйовац и як даяку интимистичну рику, хтора з його поєдинєчного чловекового жридла чече, з дня на дзень, по нам познатих просторох у яких и сами жиєме, та на истим духовним и традицийним нашлЇдстве подєднак роздумуєме о шицким цо нас ламе, або розвива. То тото його єдинствене и окремне, цо ше злїва до универзалного. Його писнї диялоґи зоз самим собу, алє и зоз шицкима нами, бешеда то споведна, приятельска, вше на побрежю добра и краси, у намири така остац. Нєт ту вельо анї корчу, анї катарзи, та аж анї нєт двоєня. То лєм призначованє того цо око видзи, розум констатує, а шерцо розуми. Без огляду на рижни форми, углавним то исти шпив котри слави живот, Бога и чловеково щесце у „малих стварох” фамилиї, дзецох, роботи, родительстве, дотику з другима.

Ирина Гарди-Ковачевич