ОПИС

виривок з рецензиї

Рукопис „Глас дзвона бронзового” Силвестера Макая приноши, насампредз, памятки на дзецинство, одкадз автор черпа любов ґу людзом, ґу природи и ґу творчосци. Прешлосц и терашньосц нє процивставени, алє цесно попреплєтани. Автор зачувал попатрунок на швет хтори здобул на салашу на коцурскей Ступи. Його одношенє ґу швету засноване на почитованю и велїчаню роботи. Поетични вислов Силвестера Макая єдноставни. Вон ше анї нє намага писац поезию, алє лєм щиро виповесц тото цо му на души. Кед би нє були подзелєни до стихох, була би то поезия у прози.

Михал Рамач