-30%

Конь зоз чудесней ноци

280.00рсд

Автор: Владимир Ґарянски

Рок виданя: 2017

ISBN: 978-86-7105-316-7

ОПИС

Рецензия

ПРЕТАРГНУТА БЕШЕДА

Пред вецей як двацец роками, 3. юлия 1996. року, умар Владимир Ґарянски, поет, прозаїк, критичар, науковец и педаґоґ. Умар од лимфолеукемиї, хороти хтору, як гутори статистика, на 100 000 людзох доставаю шейсц особи. Умар у Пряшове, у Словацкей, дзе є и поховани. То бул час мобилизацийох, войнох, сцеканьох. Нашо остатнє стретнуце було у моїм обисцу у Коцуре, тей ноци кед занавше одпутовал до Словацкей. Пришол вжац кнїжки хтори му буду потребни за писанє докторскей дисертациї. Вноци коло єденац годзин. Сцекал од войни, сцекал од шмерци. Бул злєкнути, бо достал поволанку за мобилизацию. Нє сцел войовац, писал процив войни, процив тоталитарних режимох, а жил у таким. Мал амбициї, жадал витвориц кариєру писателя и универзитетского професора. Бул роботни и талантовани. Писал кажди дзень. Бул блїзко ґу тому же би витворел свойо животни цилї.

У Словацкей, у Пряшове ше оженєл зоз новинарку українскей редакциї Радио Пряшова, Людмилу, зоз хтору ма сина Ярослава. Син достал мено по баби Ярослави, Владовей мацери Ярослави, хтора му помагала и потримовала у витворйованю його животних планох. Кед дознал же ма чежку хороту, то було вельке вдеренє за ньго. Указовал надзвичайну енерґию за борбу. Мал мотив жиц, лїчиц ше. Дзецко у посцелки, супруга у обисцу, кариєра пред нїм. Часто зме ше чули на телефон. Нє було скайпа, вибера, фейсбука. Лєм класични телефон и писма. У єдней хвильки ше похвалєл же му лєпше и же сам на авту може пойсц прияц терапию.

Писали зме єден другому, бешедовали на телефон. Як му подсвидомосц гуторела же му ше живот блїжи ґу концу, вше вецей мал потребу бешедовац зоз пайташом зоз дзецинства. Чувствовал сом тоту його потребу, а нє знал сом як и о чим бешедовац, а же би то нє була бешеда о шмерци хтора приходзи. Вец сом ше здогаднул, цо би го голєм на хвильку могло поцешиц. Бешедовал сом му о нашим заєднїцким дзецинстве. Мал лєм 36 роки. У тих рокох чловек ше ище нє здогадує, нє обраца за собу, алє жиє з полнима плюцами. Потреба за здогадованьом на дзецинство ше зявює даґдзе коло шейдзешатого. И тот процес у своїм живоце мушел пошвидшац. Тоти кратки хвильки телефонских розгваркох, кед зме бешедовали о нашим дзецинстве, му були окреме мили. Теди забувал на хороту и на конєц хтори ше нєминовно приблїжовал.

Кед видзим Ярослава, двацецрочного леґиня, видзим у нїм Владимира. Конституция, випатрунок, чувствительносц…

Остали за Владимиром Ґарянским кнїжки, статї по часописох, нєобявени рукописи. Кнїжка поезиї хтору писал на смертельней посцелї затрацена дзешка на будапештскей гайзибанскей станїци. Украднута є, од Владимировей мацери, вєдно зоз торбу у хторей була. Щесце же сом мал у рукох єден дзень тот рукопис, та го колеґа Микола М. Цап фотокопирал. Тераз го обявюєме як ексклузивни материял. То кнїжка поезиї по сербски Сонети. Окрем тей кнїжки хтору писал на смертельней посцелї, у тим тому обявюєме и шицки три його кнїжки поезиї написани по руски. То кнїжки: Рисунок слунка (1982), Цверчок у коцки ляду (1987) и Курнява (1990). Ґарянски паралелно писал и друковал и по сербски, та обявел и три кнїжки поезиї по сербски. То кнїжки: Жрвањ (1985), Сеча (1989) и Коњ од чудесне ноћи (1991). Корпус кнїжкох писаних по руски обявюєме ми у НВУ „Руске слово”, а корпус кнїжкох по сербски обяви Народна библиотека „Данило Киш” у Вербаше, 2018. року.

Цо сом старши, вше баржей думам на ньго. Знам же ме чека дзешка там, на даяким углє, як дакеди, кед зме як леґинє ишли на вербаски корзо. Предлужиц претаргнуту бешеду.

 Микола Шанта

Quick Navigation
×
×

Cart