ОПИС

виривок з рецензиї

Од першей кнïжки писньох Вечера у белавим (1985) по другу Нєдзельови полудзенок (1999); од першей кнïжки приповедкох Склєняне око (1989) по другу Паперови голуб (1994), Владимир Кочиш вироснул по автентичну творчу особу, по поету и приповедача хторому индивидуална поетика читлïва без огляду же кого з литературней традициï доволує, а творчи досяги у поєдиних писньох и приповедкох винєшени и нєповторлïви. На подлоги микрокосмосу простору Дюрдьова творели пред нïм и поетове М. Стрибер, Я. Чапко и А. Балоґ-Ґерлах и приповедаче Е. М. Кочиш и М. М. Кочиш, алє нïхто з нïх у тим просторе нє знал так пречитац моц маґичного реализма як Владимир Кочиш, источасно добри амалґам у поетики Д. Папгаргая (психолоґийне и лиричне начало) и Ю. Надя (фолклорне, митолоґийне и фантастичне начало) вязаних за микрокосмос Руского Керестура.

Маґични реализем Кочишовей и дюрдьовскей стварносци мож описац и як по начала поетики приведзене препознаванє метафизики, универзума у поєдиносци, вичносци у хвильки и обратно. Зато вельки метафизичаре, у филозофиï а окреме уметносци, з правом твердзели же прави предмет метафизики то очиглядна стварносц, онєзвичайованє каждодньового як чудо у хторим за добру литературу кажда хвилька нєповторлïва и уметнïцки релевантна, окреме кед писатель з язиком конари швет на нєвитрошени способ. Тот уводни и покус абстрактни дискурс попробуєм документовац и конкретизовац у дотику з Кочишовима текстами з аспекта простору, историï и еґзистенциï.

Акад. Юлиян Тамаш