ОПИС

виривок з рецензиї

Же нїґда нє позно глєдац смисел живота у уметносци, доказує Янко Павлович, алє и други руски писателє як цо то Андри Гуздер Билянски або Славомир Олеяр, хторих животна драга у узретих рокох приведла до писаня. Лєм велька вира до того же маю цо повесц и велька потреба за виражованьом себе прейґ литератури их одшмелює у тих намаганьох.

Павлович ше у своєй першей кнїжки представя зоз 26 краткима приповедками хтори стилски вибрушени, ефектни, поентовани. То приповедки зоз каждодньового живота людзох зоз такволаней дружтвеней марґини, розчарованих, повредзених, безперспективних. Писатель ту же би, препознаваюци глїбши смисли живота, а то медзи иншим задача литератури, за тих увредзених и понїжених, пренашол слово потїхи.

Микола Шанта